Письмова робота має бути написана сучасною українською літературною мовою. Виклад – простим, зрозумілим, емоційним. При цьому слід дотримуватися й інших умов, а саме:

1.     Правильно вибирати тип мовлення (найчастіше це роздум з елементами опису і розповіді) і компонувати матеріал відповідно до його структурних особливостей.

2.     Дотримуватися особливостей стилю, в якому пишеться твір. Небажано поєднувати різні стилі, як це часто буває. Цей недолік найчастіше зустрічається у вступній частині, яка пишеться в художньому стилі, а далі, в основній частині, робиться раптовий перехід до публіцистичного стилю.

3.     Стежити за зв’язком між окремими частинами твору (вступом, основною частиною, висновком). Учні забувають, що кожне речення повинне пов’язуватися якимось елементом (засобом зв’язку) з попереднім і наступним. Недотримання цієї умови призводить до набору окремих речень, які можна безболісно вилучити з тексту.

4.     Використовувати різні види і типи речень, що свідчить не лише про синтаксичне багатство твору, а й дозволяє передати інформацію різного обсягу. Часто школярі намагаються обмежитися лише короткими простими реченнями, забуваючи при цьому про синтаксичну одноманітність, примітивізм у передачі думок, що негативно позначається на вартості роботи.

5.     Дбати про лексичне багатство, засоби виразності написаного (епітети, порівняння, метафори). Є роботи, де ототожнюються загальні поняття з конкретними, причому вони ставляться поруч. Це породжує сполучення слів типу “вірші і твори”, “поет і письменник”. Слід знати, що слова “твір” і “письменник” є узагальнюючими. У першому випадку це може бути вірш, роман, оповідання, повість, а в другому – прозаїк, поет, драматург, критик та інші.

6.     Уникати здвоєння підметів. Наприклад: “Володька Лобода, він навіть…” Варто залишити щось одне (залежно від тексту) – або прізвище, або займенник.

7.     Правильно вживати особовий займенник, уникаючи цим самим двозначності, а то трапляються речення типу “Письменник був відданий народу, його (?) ніщо не спиняло й не лякало”.

 8.     Доречно і грамотно наводити оцінні висловлювання з приводу зображуваного. Для цього необов’язково вживати “мені подобається”, “не подобається”, “я люблю”, “не люблю”. Є інші способи висловити своє ставлення: ”не можу погодитися”, “заслуговує схвалення”, “викликає зацікавлення” тощо.

Відгук про книжку

 

   Відгук – це зв’язний текст, що виражає живу оцінку прочитаного, побаченого чи почутого з вираження свого ставлення до нього.

 Схема відгуку

 1.     Назва книжки, її автор.

2.     Про що розповідається в книжці?

3.   Чим вона цікава: змістом, характерами персонажів, їх вчинками і поведінкою, описами природи, формою викладу тощо? (Обгрунтувати на основі конкретних прикладів і фактів).

 4.     Як оформлений твір, яка його мова?

 5.     Чи варто його читати? Кому і чому?